Плитка: завойовує екологічністю й красою Незважаючи на численні переваги асфальту ( насамперед, його звичність для наших громадян і меншу вартість), усе більшу популярність в облаштованості дворів приватних будівель, у тому числі й дач, у наших власників останнім часом здобуває тротуарна плитка. Це досить зручний матеріал, укладати який, до того ж, можна вручну без застосування спеціальної габаритної техніки, що ніяк не позначиться на якості покриття (у випадку з асфальтом відсутність тієї або іншої спецтехніки може досить негативно відбитися на результаті). Фахівці відзначають безліч переваг цього порівняно нового для України покриття в порівнянні із традиційним (асфальтом або бетоном). Так, зокрема, плитка, на відміну від асфальту, який при нагріванні понад 25 градуси за Цельсієм починає виділяти в атмосферу канцерогенні речовини (летючі похідні нафти, які особливо шкідливо вдихати дітям), досить екологічна й нешкідлива. Улітку вона не розм'якшується, зберігає свої міцнісні властивості й не виділяє летючих шкідливих речовин. Також, на відміну від асфальту, який укладається один раз і не підлягає розбиранню-складанню, тротуарна плитка легко й просто демонтуються, і при необхідності можна вільно проводити земельні роботи в себе у дворі ( у тому числі й аварійні – якщо прорвало водопровід або каналізацію, то після демонтажу й зворотного укладання тротуарної плитки різницю складно буде помітити, у той час як при ремонті асфальтованих поверхонь «латки» ніколи не відтворюють первісний вид.).
За допомогою тротуарної плитки можна також створити ідеально рівну поверхню без тріщин, провалів, купин і інших неприємних явищ, у той час як асфальт, як би ідеально ви не підготували для нього місцевість, згодом однаково здобуває досить непривабливий вид. Завдяки тому, що тротуарна плитка не порушує природню потребу ґрунту в газо- і водообміні, у майбутньому двір можна багаторазово перепланувати - ті місця, де була покладена плитка залишаться з живим ґрунтом ( під асфальтом усе вмирає). У випадку просідання ґрунту можна також перекласти двір заново - розібрав-зібрав і немає проблем. Нарешті, тротуарна плитка виграє в красі! Її виготовляють різних відтінків, що дозволяє підібрати необхідний колір, підібрати плитку в тон забору або будинку, підкреслити різні місця будинкової території за рахунок різних квітів і способів укладання. Вона дозволяє додати присадибній території свою «ізюминку» і позбутися урбаністичної обридлої асфальтової поверхні міста. «Важливою перевагою тротуарної плитки є і її довговічність. Коли асфальт покривається тріщинами від перепаду температур і механічних впливів, тротуарна плитка не втрачає своєї міцності й привабливості. Але навіть якщо навантаження на неї виявляється занадто високим, виправити ушкодження не представляє великої проблеми.
До основних недоліків плиткового покриття народна мудрість відносить її слизькість у зимовий період, хоча практика доводить, що, незважаючи на те, що абсолютно неслизької тротуарної плитки ви не знайдете, посипання її взимку піском зводить недолік нанівець ( так само як відсутність проживання взимку, наприклад, на дачі). До того ж, слизько буде й на асфальті, якщо вчасно не прибрати сніг.
Втім, не все так просто. Згідно із сучасними технологіями виготовлення тротуарної плитки проводиться основними двома способами: вібропресуванням і вібролиттям. Особливо принципової відмінності в цих способах немає: обидва вони дозволяють одержати плитку з низькою пористістю завдяки низькому вмісту води в суміші й забезпеченню щільного укладання цієї самої суміші із застосуванням механічних впливів. Спосіб виробництва плитки методом вібролиття є сьогодні більш розповсюдженим на ринку, насамперед, завдяки невимогливості до споконвічних витрат і наявності великих виробничих приміщень. Даний процес реалізується шляхом вібрації бетонної суміші у формі на вібростолі й має невелику продуктивність і відсутність можливості автоматизації. Вироби не мають строгої геометрії форм і паралельності поверхонь. Купувати таку плитку необхідно у відомих виробників, оскільки її якість прямо залежить від якості використовуваного матеріалу: цементу, піску, гранітного щебню, хімічних добавок. Необхідно помітити, що плитка, одержувана методом лиття, має гладку лицьову поверхню, що робить її слизької й затрудняє пересування по ній при температурі нижче 0 градусів за Цельсієм. І навіть якщо при виробництві використовуються дорогі чеські пігменти, плитка має низьку світлостійкість. Технологія ж вібропресування полягає в тому, що вібрування бетонної суміші в пресформі проводиться під тиском на вібропресі. Цей метод високопродуктивний і має високий ступінь автоматизації. Вібропресована плитка має шорстку поверхню (вид стародавньої бруківки) і це робить її оптимальною поверхнею для розгону й гальмування транспорту, така поверхня також безпечна при ходьбі. Незалежно від способу виробництва, за словами фахівців, тротуарну плитку необхідно укладати на підготовлене земляне полотно. Обов'язково потрібно звертати увагу на дренування цього полотна і якщо воно залишається у вологому стані, необхідно обов'язково використовувати геосинтетичні матеріали. Якщо ґрунт піщаний, необхідності робити підготовку основи, однак в іншому випадку необхідно обладнати підстильний шар, для якого добре підходить відсів або пісок. А там, де плануються більші транспортні навантаження як подстильний матеріал потрібно використовувати щебінь.
Також вважається, якщо потрібно вирівняти поверхню, старе дорожнє покриття, краще зняти й «подушку». Можна також укладати плитку на суміш цементу й піску, на готову суху суміш, на наявне цементне, бетонне або асфальтове покриття. Саму плитку слід укладати із зазорами в 2-10 мм, які заповнюються сухим піском (завдяки цьому вода не збирається на поверхні плитки, а йде в ґрунт, залишаючи плитку сухою, і тим самим, уберігає її від зайвих впливів). Укладати плитку можна як вручну, так і з використанням сучасної спеціалізованої техніки (вібротрамбовки або віброплити).